З початком повномасштабної війни вести свій бізнес стало набагато важче. Поки одні українці захищають країну, інші тримають економічний фронт — працюють, сплачують податки, підтримують працівників і намагаються втриматись на плаву. Але що відбувається, коли ці два фронти перетинаються? Про це ми вирішили поговорити з військовим та власником бізнесу Андрієм Черкасом, як сьогодні працювати, розвиватися та не падати духом попри всі виклики.
— Розкажіть трохи про ваш бізнес: чим ви займаєтеся і як давно працюєте?
— Я власник бізнесу. Основний час я займаюсь торгівлею продовольчих товарів: мінімаркети «Добрий кошик», хоча є і інші направлення моєї діяльності. Займатися бізнесом почав у 2021-22 році, тому, можна сказати, все своє свідоме життя я підприємець.
— Як змінилася ваша робота після початку повномасштабної війни?
— Після вторгнення Росії в Україну в 2022 році змінилось все. Спочатку це була спроба балансувати між підготовкою захисту міста від окупації та забезпеченням міста продуктами харчування (всі великі мережі або стояли з пустими полицями або закрили свої магазини). Тому я відчував відповідальність і розумів, що не можу просто сидіти вдома або не дай Бог поїхати з мого міста. Зараз це баланс між службою в НГУ та намаганням в надважких умовах утримати мій бізнес, який я будував пів життя. Але те, що нас не вбиває, робить сильнішим.
— Чи довелося вам якось перебудовувати роботу або шукати нові способи залучення клієнтів?
— Бізнес — це в цілому не статичний процес, він потребує постійних змін та адаптації. Хто стоїть на місці — вмирає.
— Які труднощі зараз найбільше впливають на ваш бізнес?
— Дефіцит кадрів. Люди їдуть за кордон або йдуть в армію. Ціни на електроенергію, паливо. Сьогодні утримувати бізнес стало в рази дорожче та й важче.
— Чи були моменти, коли ви серйозно замислювалися про припинення роботи?
— Мабуть, так щоб прям серйозно — ні. Підприємницька діяльність — це моє життя. Я по-іншому вже, мабуть, ніколи не зможу. Хоча бувають моменти, коли втома перемагає, але ненадовго.
— Що, на вашу думку, допомагає українському бізнесу вистояти під час війни?
— Мені здається, що витримають тільки найсильніші, тільки ті, хто справді не розглядає інших варіантів. Людьми, які в Україні сьогодні, незважаючи на все, продовжують йти вперед, я справді захоплююсь. Що допомагає? Не знаю. У кожного, мабуть, своя відповідь на це питання. Я люблю своє місто, свою країну, тому я не маю права зупинятись.
— Як ви справляєтеся з ризиками, пов’язаними з обстрілами, відключеннями та нестабільністю?
— Ризики з обстрілами — ніяк не можу на це вплинути. Відключення — готуємось до складних часів, купую генератори, запасаюсь дизельним паливом, встановлюю сонячні панелі на своїх обʼєктах, акумулятори. Роблю все для того, щоб ми могли працювати навіть під час найважчих відключень. На нестабільність теж ніяк не можу вплинути.
Служба в армії відрізняється від підприємництва. Мені вдається поєднувати ці два світи, хоча це дуже важко та має накопичувальний ефект втоми. З одного боку — те, що я будував все своє життя і дуже не хочу це втратити, з іншого — служба. Завдяки людям, які сформувалися навколо мене за роки моєї діяльності вдається це все тримати. Готуємося до гіршого — віримо в краще!
Єлизавета Стахорська
Джерело фото: власні фото респондента
