Новий навчальний рік вже розпочався, а разом з ним актуалізувалися старі проблеми. За даними Департаменту освіти та науки Одеської міської ради, за останні п’ять років кількість школярів в Одесі скоротилася майже на 20%, а цьогоріч місто втратило шість ліцеїв. Водночас менша кількість учнів не означає меншу проблему з кадрами — окремих фахівців одеським школам дедалі складніше знайти. Як же нові умови впливають на роботу освітян — спробуємо розібратися.
Реформа НУШ: загрози для вчителів
Для того, щоб зрозуміти обурення викладачів, треба зʼясувати як структурно розподілені школи України. Отож, наразі ми перебуваємо на перехідному етапі. До 2027 року всі заклади загальної середньої освіти повинні перейти під норми, що пропонує реформа НУШ (Нова українська школа). Основна мета — створити 3 рівні установ: початкова школа (1-4 класи), гімназія (5-9 класи) й академічний ліцей (10-12 класи). Така реорганізація має трохи змінити концепцію навчання. До 9 класу дитина отримує так звану базову середню освіту: все, як у звичайній школі. Проте, ближче до закінчення гімназії, підліток має зорієнтуватися, що саме його цікавить, і тоді вже вступає в ліцей за відповідним напрямом: гуманітарний, природничий, математичний тощо. На сайті МОН головне завдання таких трансформацій описують наступним чином: «Мета реформи — підвищити якість освіти, надати старшокласникам реальний вибір та зменшити розрив у рівні знань між учнями з міст і сільської місцевості».
Проте досі існують заклади, що працюють у змішаному форматі й поєднують кілька рівнів освіти. Наприклад, в одній будівлі можуть навчатися як представники середньої, так і старшої школи. Однак в наступному році ця «лазівка» вже перестане працювати, і діти отримуватимуть знання в трьох різних закладах.
Реформа на перший погляд має позитивний потенціал. Проте не для зарплат вчителів. Скорочення кількості класів впливає на зменшення педагогічного навантаження. Відповідно, виконуючи роботу в одному місці, викладач не зможе отримати належну оплату праці. Засновник приватного ліцею «Вєда» Володимир Нємєрцалов стикнувся з цією проблемою на власному досвіді керівництва закладом. Освітянин ділиться: «Якщо ми говоримо про спеціалістів із таких предметів, як фізика, хімія, біологія, інформатика, то фахівець виходить недовантаженим. Наприклад, з хімії може бути одна година в сьомому класі, дві години у восьмому і дві — у девʼятому. Якщо інших класів немає, то у людини виходить лише п’ять годин на тиждень. Тобто це точно неповна ставка: якщо ставка — 18 годин, то п’ять годин на тиждень — це менше третини».
Підробітки: вихід із ситуації чи нові труднощі?
За словами Володимира Нємєрцалова, на сьогодні навіть вчитель вищої категорії, завантажений на повну ставку, не буде отримувати більше 18 тисяч гривень. Проте, за даними Міністерства освіти та науки, зарплати трохи підвищили. Для викладачів у школах із початком цього навчального року МОН визначає повну місячну зарплату з урахуванням надбавок і доплат у межах від 16,6 до 37 тисяч гривень. Водночас конкретний дохід залежить від посади, кваліфікації, стажу та інших аспектів. Тобто держава поступово збільшує фінансову мотивацію для педагогів.
Проте, нестача педагогічного навантаження все ж підводить освітян до старої практики — робота за сумісництвом. Багато вчителів працюють в інших закладах на умовах погодинної оплати праці. До цієї практики приєднуються і представники вишів. Наприклад, у ліцеї «Вєда» в минулому році уроки хімії викладали два педагоги: університетський та шкільний. Але цьогоріч тут лишається одна вчителька, яка паралельно викладає в ОНУ імені І. І. Мечникова. На її плечі покладається велике навантаження. Директорка закладу Анна Полєвцева розповідає: фахівчині доведеться проводити сім уроків хімії 2 дні поспіль.
Пані Анна по собі знає, наскільки складно це може бути. У 2025-му вона поєднувала роботу директорки з вчителюванням. Очільниця ліцею згадує: «Доволі важко, коли ви виконуєте і адміністративну роботу, і ту, яку потрібно виконувати викладачеві. Тобто підготовка, ведення документації, спілкування з дітьми. Минулий рік майже вся зарубіжна література була на мені».
І це — гуманітарна спеціальність. А вчителі математично-природничого циклу, за словами керівниці, взагалі відносяться до «червонокнижної» галузі. Особливо, фізика. Такі кадрові проблеми не вирішить навіть підвищення зарплати. Деякі спеціальності просто не популярні серед вступників. Наприклад, цьогоріч на програму «Середня освіта (Фізика. Математика)» в педагогічний університет імені К. Д. Ушинського вступило лише 4 абітурієнти. А в минулому році — лише один.
Курси підвищення кваліфікації: чому неформальна освіта застаріла?
Частково проблему можуть вирішити фахівці з інших галузей — закон дозволяє їм викладати навіть без педагогічної спеціалізації. Втім, ректорка Одеської академії неперервної освіти Любов Задорожна впевнена: між умовним фізиком-інженером та викладачем цієї науки є величезна різниця у підходах. Важливо вміти правильно комунікувати і знаходити спільну мову з усіма школярами. Зокрема з тими, хто має особливі потреби. Саме тому вчитель повинен пройти щонайменше 150 годин підвищення кваліфікації — 30 на рік. Ректорка додає: «Обов’язково 15 годин вчитель має пройти навчання, яке називається «Психологічна підтримка учасників навчально-виховного процесу». Ще 15 годин — займає програма «Інклюзія в навчальному процесі. Тобто маємо 30 годин специфічної освіти, яку мусить отримати не тільки фаховий вчитель, що багато років працює в школі, а й ті, хто не мали педагогічної освіти».
Здавалось б, такі вимоги тільки допоможуть викладачам. Втім, на практиці це не завжди означає реальне професійне зростання. Учитель географії Дмитро Жданов вважає — навчання вже встигло перетворитися на ринок продажу сертифікатів. Ми вирішили перевірити: чи справді практика є доступною? Ось, переходимо до першої ж групи у Facebook з багатообіцяючою назвою «Курси підвищення кваліфікації. Сертифікати». І справді, тут можна знайти диплом на будь-яку потребу: протидія булінгу, інклюзія і навіть мінна безпека. Усе це обіцяють за «суперціною». Усе як потрібно: з «печаткою» в день замовлення курсу.
Корупційна складова сформувалася зокрема через перевантаження. На думку Дмитра Жданова, навчання в таких обсягах треба скасувати: «Курси підвищення кваліфікації повинні бути за бажанням. Якщо вчитель потребує їх — він проходить. Якщо не потребує — він приходить на атестацію і доводить свій рівень».
Шляхи вирішення
Перелічені проблеми можуть викликати певне небажання повʼязати своє майбутнє з педагогічною діяльністю. Проте ці труднощі не залишаються поза увагою. Зокрема у звіті Організації економічного співробітництва та розвитку (OECР) від 2025 року «Teacher Professional Learning» пропонують вирішення деяких питань.
Наприклад, підвищення кваліфікації. Аналітики підкреслили: українські програми, що відносяться до формального навчання освітян, зазвичай не приносять належних результатів. Ефективним назвали метод звичайної комунікації вчителів один з одним: «Teachers who report collaborating more tend to be more likely to fulfil their lesson aims, and teachers who collaborate more frequently tend to be in the top quartile of self-efficacy in their country.» (Переклад автора: Вчителі, які частіше співпрацюють із колегами, з більшою ймовірністю досягають поставлених навчальних цілей, а також частіше демонструють рівень самоефективності, що належить до верхнього квартиля в межах їхньої країни).
Це — один із способів реалізації менторства. Проте, на думку фахівців, підхід потребує інституційного посилення. У першу чергу потрібно не тільки виділити роль наставника, але й надати йому належні умови. Більш досвідчених фахівців пропонують забезпечити додатковою оплатою за менторську діяльність. Не менш важливим є сформувати механізм, що дозволяє залучати педагогів з інших закладів освіти, якщо у школі немає фахівця, котрий відповідає необхідним вимогам.
А як щодо дефіциту педагогів загалом? Тут можна звернутися до дослідження OECP «Education Policy Outlook 2024» — саме український досвід воно не покриває, проте охоплює 33 інші освітні системи. Передусім звідти підкреслюємо досвід Англії: студентам педагогічних програм з природничо-математичного циклу пропонують стипендії та гранти до 31 тис. фунтів стерлінгів. Держава також не забуває про вчителів, які тільки починають кар’єру у цій галузі: для них передбачені цільові виплати до 6 тис. фунтів. Ініціатива спрацювала: за даними Департаменту освіти Великої Британії від 2025 року (з сайту www.gov.uk), популярність освітніх програм зросла. Наприклад, кількість майбутніх фахівців з фізики зросла на 33%. Взагалі у школах Англії з’явилося 2300 нових вчителів різних напрямів.
Зрештою, інформації про те, як інші країни долають кризові явища, у відкритому доступі безліч. Проте чи готові в Україні створити належні умови для педагогів?
Соф’я Кліменко
Джерело ілюстрацій: Telegram-канал «Одеса. Офіційно»
