Одеські магазини після панічних закупівель

У продуктових магазинах Одеси панує неоднозначна атмосфера. Начебто звична картина: покупці тягнуть візки вздовж стелажів, втомлені працівники заповнюють полиці. Проте замість продуктів — ввічливі таблиці: «Вибачте, товар відсутній». По супермаркетах ніби пройшовся тайфун. Але це наслідок не стихійного лиха, а людського жаху.
У серпні 2026 року РФ посилила збройну агресію у бік продовольчих складів України. В результаті цього постраждали 90 відсотків харчових складів різних мереж магазинів. Незважаючи на це, міністр агрополітики Тарас Висоцький запевняє — дефіциту їжі не буде. Звісно, далеко не всі в це повірили. Кілька постів в інтернеті; одна чутка, дві — та поширилась ідея, що на нас чекає голодна зима. 

 Більшість панічних закупів припала на кінець серпня. У зв’язку з цим, деякі магазини навіть встановлюють обмеження — до 6 одиниць товару на одну особу. Проте нестача продуктів на полицях була помітна навіть на початку вересня. Відтак, подивитися на наслідки паніки мені вдалося шостого числа. 

Ситуація не скрізь однакова. Якщо макаронів немає в «АТБ» — їх можна знайти в «Таврії». Проте для стандартного тижневого придбання продуктів доведеться обійти кілька магазинів.

Як і очікувалося, з полиць зникли крупи, особливо гречка та борошно. Мені вдалося знайти їх лише в «Таврії» в невеликій кількості. Крохмаль, олія та кетчуп були теж у дефіциті. Ситуація з молочними продуктами була трошки краще. У «АТБ», «Таврії» та «Варусі» можна було придбати молоко, кефір та деякі йогурти. Нестачі яєць в жодному магазині я не помітив, ймовірно, тому що їх не можна багато винести. Теж саме з фруктами та овочами. Солодощі та інші смаколики, на щастя, залишились в недоторканності.

Проте сіль і цукор стали майже «червонокнижними». «Немає», — зітхають в котрий раз втомлені працівниці. В деяких супермаркетах заповнюють пусті місця напоями: щоб не виглядало так сумно. Певне звуження асортименту цих продуктів восени річ звична. Врешті-решт, це сезон засолювання. Проте зараз знайти хоч пачку майже неможливо. Єдиним магазином, де вони були, виявилась «Таврія». В інших — пусті полиці.

Особливо постапокаліптично виглядає «Метро». Окрім раніше згаданих товарів, зникли сухі сніданки та локшина швидкого приготування. Немає також продуктів гігієни, особливо жіночої. Ця мережа магазинів і створена для оптових закупівель. Візки, завантажені купою ідентичних товарів, тут не рідкість. Хоча, судячи з вмісту цих візків — покупці готуються до кінця світу. 

Запаси їжі українці роблять не вперше. На початку повномасштабного вторгнення магазини теж частково спорожніли. Проте за чотири роки такій паніці суспільство майже не піддавалося. Частково провину несуть соціальні мережі. Надто вже полюбляють користувачі драматизувати та розпускати чутки. Декілька відео з пустими полицями в супермаркеті — й усі вважають, що кінець близько. 

Хоча потихеньку продуктова «екосистема» відновлюється. Вже через пару днів після мого обходу бабуся похвалилася, що їй пощастило придбати сіль. Батьки змогли запастися сухими сніданками. Востаннє, коли я був у «Варусі», порожніх полиць не було. Схоже, голодувати поки не доведеться.

Звісно, жити під час війни важко й страшно. Мати невеликі запаси про всяк випадок — це, власне, теж правильно. Проблема виникає, коли логічні дії перетворюються на панічні. Особливо, коли ворог саме цього й прагне.

Анастасія Лісовська

Джерело ілюстрацій: власні фото автора

Читайте ще

Asia Festival: азійський клаптик в Одесі

Аромат вуличної їжі, східні мотиви пісень та традиційні барабани стали справжньою феєрією для одеситів на початку місяця, а саме на вихідних 3–4 жовтня. Міський сад був просякнутий азійською культурою — від вишуканих костюмів до незвичних танців. Та чи всі зони фестивалю виявилися однаково безпечними?

Любовний приворот і фінансовий відворот 

«Ти казала в понеділок
Підем разом по барвінок,
Я прийшов, тебе нема,
Підманула — підвела…»
Так співають в українських народних піснях, дуже душевно. Та що ж робити, щоб такого, як у цій пісні, не було? Приворот!

Ті, для кого мистецтво є товаром

Мистецтво для нас, людей, є священним. Це те, чим ми всі насолоджуємося — як творці, так і споживачі. Воно має різне значення для кожної людини. Для декого шлях творця закінчився на сімейному холодильнику. Інші ж досягли галерей. Багато хто творить заради самого процесу. Однак іншим важливо лише те, чи вдасться витвір продати.