Чи були у вас спроби продати щось в інтернеті? Наприклад взуття, пуховик або колготки. Якщо так, то як часто вам писали дивні коментарі? Наприклад, щоб колготки обов’язково були ношені і якомога довше, а пуховик надувався у воді. Сексуальне задоволення є важливою складовою життя людини. І майже в кожного є своя примха, яка діє якось по-особливому. Якісь певні предмети, запахи, матеріали чи образи для когось не несуть зовсім ніякого значення, а для когось є об’єктом сильної жаги. Фетиші. Їхнє існування — це безперечний факт. Та як же вони формуються?
Загалом, точної відповіді не існує. Це важкий психічний процес, який складно звести до однієї причини. Альфред Біне — французький психолог, який започаткував термін «сексуальний фетишизм», у своїх роботах писав, що фетиш формується, коли випадковий предмет (на якому потім і буде фіксація) виявляється поруч у момент перших та найсильніших сексуальних емоцій у дитинстві чи юності. Прозвав він це «теорією асоціативного навчання». А надихнули його Жан-Мартен Шарко та Валентин Маньян, які були французькими відомими психіатрами. У 1882 році вони опублікували одну з перших наукових праць про «генітальні інверсії», описавши клінічні випадки жаги до предметів.
Зигмунд Фрейд взагалі «роздав жару», та розробив психоаналітичну теорію фетишизму, де розглядав фіксацію на ступні чи взутті як психологічний захист та механізм компенсації, пов’язуючи його з несвідомим страхом кастрації у дитинстві. Поясню: маленький хлопчик вважає, що у всіх є пеніс і раптово дізнається, що в матері його немає. Спрацьовує захисний механізм — заперечення. Хлопчик не може уявити собі що в когось немає пенісу, тому подумки «домальовує» недостатній орган. Тобто, та сама фіксація на ступні замінює «відсутній фалос» матері.
Що в одного, що в іншого психолога в теоріях є дещо спільне — дитинство. За їхніми даними можна зрозуміти, що фетиші в основному формуються у ранньому віці, коли психіка ще не сформована та вразлива.
Та все ж в дослідженнях на цю тему думки не завжди збігаються. Наприклад, Річард фон Крафт-Ебінг, німецько-австрійський психіатр, вважав, що для формування фетишу у людини має бути вроджена біологічна або спадкова схильність. А ось Стенлі Рахман — канадський психолог, спростував цю теорію провівши експеримент: у 1966 році він показував здоровим чоловікам слайди з зображенням жіночих чобіт, одразу після чого демонстрував еротичні фото. Та через кілька повторень у чоловіків виникало сексуальне збудження виключно через чоботи. Цей експеримент довів, що фетиш можна сформувати через класичне обумовлення.
До речі, про взуття і стопи, Вілейанур Рамачадран — сучасний нейробіолог, запропонував теорію перехресних перешкод у мозку для пояснення фут-фетишизму. Він зазначив, що в соматосенсорній корі головного мозку зона, що відповідає за чутливість стоп, знаходиться впритул до зони, що відповідає за геніталії. Через що імпульси можуть фізично перекривати один одного.
Та фетиші не закінчуються лише на стопах і чоботах. Є багато-багато інших. Мабуть, кожен читав на просторах інтернету, як жінки роблять бізнес та продають ношену білизну, панчохи або колготки. Заробляють на цьому не маленькі гроші та користуються попитом. Та це ще якось можна зрозуміти. Адже є і більш рідкісні фетиші. Наприклад, самонадування: деякі люди збуджуються від того, який вигляд має мокрий, надутий під водою пуховик. Новина про такий фетиш також розповсюдилась завдяки маркетплейсам. Взагалі в багатьох фетишистів формується фіксація на певний предмет шафи: та ж білизна, якась уніформа, тканина. В 2015 році PubMed Central, що є безкоштовним цифровим архівом статей, які створені та підтримуються Національним центром біотехнологічної інформації (NCBI) опублікували опитування, в якому з’ясувалось, що серед кінк спільноти 75% людей мають потяг до одягу (білизна, взуття, корсети), 56% до матеріалів (шкіра, резина, вініл і т.д.) і 51% до уніформ (військова, медична, професійна).
Також на PubMed Central публікувалася і зовсім свіжа статистика 2026 року, де провели опитування серед чехів про парафілійні інтереси (стійкі та інтенсивні сексуальні інтереси до незвичайних об’єктів, ситуацій або способів отримання збудження). У данному досліджені були зібрані дані щодо педофілії, гебефелії, ексгібіціонізму, фроттеризму, примусового сексуального садизму та біастофілії*. Виявилось, що 9% чехів зацікавлені в якомусь з цих напрямків.
Отже, фетиші в кожного різні: в когось рідкісні, а в інших — ні. Хтось, може, ще не розкрив у собі цю сторону, адже міг сформувати якийсь «фікс» ще в дитинстві, а зараз просто не має того самого тригера. Хтось живе не знаючи, що він ще може набути якусь цікавинку такого плану. Різні люди — різні реакції і норовливі фіксації.
*педофілія — потяг до дітей; гебефелія — потяг до підлітків; ексгібіціонізм — демонстрація власних статевих органів; фроттеризм — отримання сексуального задоволення від тертя своїми статевими органами через одяг об іншу людину без її згоди; біастофілія — задоволення від нападу на жертву та здійснення сексуального насильства.
Марія Пікалюк
Джерело фото: Pinterest
