Everybody loves somebody sometime…
Всі десь колись когось та люблять…
Любов – не слабкість, а наснага жива,
Навіть коли в душі пустеля й імла.
Це дар – почуття щирі не ховати,
Щоб серцю з розбитих скалок вставати,
У бурі буття джерело відродити,
Заповнити простір собою сповна,
Не просто в думках шукати нескінченного дна.
Everybody falls in love somehow…
Всі закохуються так чи інакше…
Коли смуток настигне і сил вже нема,
І здається, що в серці панує зима, –
Тоді пристрасть хвилею по венах летить,
Пробиваючи кожну нервову нить,
Щоб гормони щастя в нас знов розбудити
І завзято весь світ ендорфіном окропити!
Something in your kiss just told me, my sometime is now…
Щось в твоїм поцілунку мені нашептало, що час настав…
Знайшлась! Через роки душа обізвалася,
Що колись до болю знайомою здавалася.
Це не випадок дивний, не примха сліпа –
То обіцянки з минулих світів нас знайшли знов здаля!
Віолетта Нічепуренко
Фото: Pinterest
