Щороку на Гелловін ми вдягаємо відьомські капелюхи й долаємо власні страхи. Такий аутфіт володарки темних сил вже не лякає сучасну молодь: ми знаємо, чому вона варить свої зілля, чого боїться й що втратила. Будь то чаклунка з мітлою у готичному фіолетово-чорному стилі, чи бородавчаста ворожка у хустці з монетами й магічною кулею у руках, або мольфарка-знахарка, яка здатна «читати» ліс, знається на травах та ніколи не розлучається із чорним котом. Може це юна мавка – русалка у людській подобі із густим зеленим волоссям, яке прикриває її напівпрозору спину? Така точно не упустить своє кохання у хащах карпатського лісу. У цьому матеріалі ми подивимося зовсім інших представниць злої сили. Ми дізнаємося звідки взялися такі образи як зображення тінейджерки та багряної відьми, які змушують нас питати «чому?» замість того, щоб просто боятися.
Відьма, без права на пояснення
З розвитком людства більшість людей не могли пояснити те, що відбувається навколо, і найкращим рішенням було посилатися на магію і чаклунів. У середньовічній Європі церква та влада почали активно переслідувати тих, кого підозрювали в магії та зв’язку з дияволом. Важливу роль у цьому відіграв трактат Malleus Maleficarum «Молот відьом», опублікований наприкінці XV століття. В ньому пояснювалось чим небезпечне чаклунство і як його виявити. Такий собі посібник для чайників у стилі «мисливців за відьмами».
Більшість із нас може пригадати небезпечний образ злої чаклунки завдяки казкам, зокрема, творам братів Грім. Один із них, а саме Якоб Грімм, був не лише казкарем, а й дослідником німецької міфології. Філологиня Аннет Шиммельпфенніг у статті: «Панування хаосу: жінка як відьма в сучасному кіно та казках братів Грімм» зазначає, що казкар пов’язував жіночу схильність до таємної магії з тим, що жінки нібито мали більше часу для приготування лікувальних мазей, тоді як чоловіки здебільшого були зайняті працею та війною. Виходить, що питання: «чому вона так вчинила?», просто не виникало, бо відьмою її зробила сама природа.
У казках братів Грімм часто можна побачити протиставлення беззахисної головної героїні і лиходійки, яка хоче їй «насолити». Нею може бути стара жінка, мачуха або зла королева, яка прагне влади, помсти чи визнання власної сили та краси. Відомим усім прикладом є казка «Білосніжка», де зла королева була настільки одержима міцним бажанням залишатися найпрекраснішою, що вирішила позбутися дівчини за допомогою своєї хитрості та таємних знань.
У класичних казкових сюжетах лиходійка часто постає жорстокою, заздрісною та безсердечною. Її вчинки стають загрозою для головної героїні чи героїв, а фінал історії відновлює порушений порядок і карає антагоністку. Проте за таким безжалісним образом нерідко залишається відкритим питання: «Ким була ця жінка до того, як стала лиходійкою!? Чи мала вона власну історію, страхи та мотиви, чи її роль полягала лише в тому, щоб забрати щастя у головної героїні?»
Саме з цього питання починається переосмислення магічних персонажок у сучасному кінематографі. Якщо раніше глядачеві переважно пропонували боятися відьми, то тепер автори дедалі частіше дають їй можливість розповісти власну історію. Але переосмислення не обмежується колишніми лиходійками. Кіно питає: «чому?» й про героїнь, які починали з добрими намірами та показує, що навіть вони можуть помилятися. То чи означає розуміння мотивів, що відьма невинна?
Добрі наміри та боротьба за свій вибір
Серіал «Моторошні пригоди Сабріни» вийшов у 2018 році та розповідає нам історію про шістнадцятирічну напіввідьму Сабріну Спеллман, яка надіялася, що їй не доведеться обирати між світом смертних, і темним світом магії. Сабріна вірила, що зможе поєднувати обидві частини свого життя, адже народилася на перетині цих двох реальностей. Але сталося не так, як гадалося, бо на свій шістнадцятий день народження, вона мала підписати «Книгу Звіра». Кожна відьма або чорнокнижник вписували своє ім’я та прізвище і назавжди ставали слугами Темного Володаря. Саме тоді бунтарське «я» взяло вгору, і дівчина відмовилася підписувати. Вона вирішила піти проти традиції та системи, які змушували її покинути звичне життя й залишити коханих людей.
Сабріна лишилася навчатися у школі для смертних і почала вчитися в академії Церкви Ночі, на чолі якої стояв отець Блеквуд, який вважав чоловіків сильнішими та важливішими за жінок. Вона висунула свою кандидатуру на посаду старости школи, доступну лише чоловікам-чорнокнижникам, і виступила проти ритуалу, під час якого молоду дівчину приносили в жертву Темному Володарю. У цих вчинках молода відьма постає як борчиня за права жінок, яка прагне змінити правила системи, яка надає чоловікам більше влади. Це її мотив: жага до справедливості.
Однак у Сабріни були й власні проблеми, зокрема, надмірна самовпевненість. Тінейджерка вважала, що зможе перехитрити самого Диявола, а бажання допомогти близьким неодноразово штовхало її на порушення законів магічного світу. Відчуваючи провину перед своїм коханим Ґарві за смерть його брата Томі, вона вирішила повернути Томі до життя, але все вийшло інакше. Вона побачила не доброзичливого Томі, а лише його тіло з агресивними повадками, бо душа хлопця вже була в Лімбі (місці спокою). Тому для Сабріни та її друзів було лише одне рішення: вбити зомбі й дати його тілу спокій. І ось тут головна проблема, бо неможливо повернути когось із мертвих, навіть якщо ти сильно віриш у свої дії, не порушивши рівноваги між життям та смертю.
Саме ця суперечливість робить Сабріну не ідеальною героїнею, а відьмою зі своїми проблемами, юнацькою жагою до справедливості та максималізмом. Вона прагне змінити світ, проте не завжди усвідомлює наслідки власних рішень. Її боротьба за свободу не означає, що вона завжди має рацію, а бажання врятувати близьких не звільняє її від відповідальності за свої вчинки. Щирий мотив не скасовує ціни за вибір.
Горе пояснюється, але не виправдовує зло?
Цю героїню багато хто з вас впізнає, адже шанувальники кіновсесвіту Marvel, знають її як Багряну Відьму – Ванду Максимофф. До того ж, її історія знову на слуху: 14 жовтня на Disney+ виходить «VisionQuest», остання частина трилогії, яку розпочав «WandaVision». Особливість цієї персонажки полягає не лише в надзвичайній силі, а й у тому, як вона нею користується. Ванда здатна впливати на свідомість людей і навіть змінювати саму реальність. Її магія небезпечна не лише для матеріального світу, а й для психологічного, адже жертва може навіть не усвідомлювати, що втратила контроль над власним життям.
На долю Ванди випало чимало втрат. Її брат П’єтро, загинув від рук головного лиходія Альтрона, а згодом і коханого Віжна. Раніше вона не намагалась щось повернути та змінити, але згодом її магія дала можливість впливати на світ навколо. У серіалі «WandaVision» Агата Харкнесс пояснює, що сили Ванди працюють наче автопілот, а саме магія може проявлятися без повного усвідомлення. Тому здібності дівчини стають не лише джерелом могутності, а й небезпекою, особливо коли біль і відчай беруть вгору.
Після смерті Віжна Ванда не змогла змиритися з реальністю й вивільнила свою магію, створивши навколо себе новий світ. Містечко Веств’ю перетворилося на простір, у якому вона могла прожити життя, про яке мріяла: бути поруч із Віжном, створити сім’ю та навіть мати дітей. Проте за цією ідилією приховувалася інша реальність. Мешканці міста опинилися під її контролем і не мали змоги вільно розпоряджатися власним життям.
Саме в цей момент історія Багряної Відьми відкривається з іншого боку. Глядач бачить не просто могутню чаклунку, а жінку, яка намагається втекти від власного болю. Ми можемо зрозуміти її прагнення повернути втрачене щастя. Чи змогли б ми відмовитися від такої можливості, якби отримали силу повернути людину, якої найбільше бракує? Проте, поки Ванда проживає свою прекрасну казку, інші люди змушені страждати заради її благополуччя. Вони не обирали цього життя й не давали згоди стати частиною чужої історії.
Тут і виникає головне питання: «Чи знімає автопілот із неї відповідальність?» Ні. Мешканці прямо кажуть їй про свої страждання: одна з жінок зі сльозами просить, щоб Ванда дозволила їм спати без нічних кошмарів її спогадів та побачитися з маленькою донькою. Вона зупиняється лише тоді, коли бачить і починає розуміти, яким монстром стала. А те, що вона змогла зупинитися, доводить: контроль у неї був. Її біль пояснює мотиви, проте не скасовує наслідків.
Ванда не залишається незмінною. У фіналі «WandaVision» героїня зупиняє удушення, розтискає магічні пута й руйнує Гекс (аномальне місце), щоб дати людям свободу, хоча це означає втратити синів та Віжна. Це рішення не скасовує завданих страждань, проте свідчить, що вона починає визнавати ціну власних бажань. У фільмі «Доктор Стрендж: Мультивсесвіт божевілля», багряна відьма прагне повернути дітей. Це бажання веде її на шлях руйнування, але зрештою усвідомлює небезпеку власних дій в очах своїх дітей і руйнує гору Вундагор, знищуючи Темну книгу та її копії в інших всесвітах. Її фінал можна сприймати як самопожертву, хоча остаточна доля персонажки має продовження.
Таким чином, історія Багряної Відьми виходить за межі звичного протистояння добра і зла. Ванда може бути трагічною героїнею, якій співчувають, і, водночас, персонажкою, яка відповідальна за страждання інших. Розуміння чужого болю не означає виправдання чужих учинків.
Колись відьму боялися, і ніхто не питав, чому вона така. Сьогодні ми дізнаємося її мотиви, бачимо її страхи, втрати й бажання. Сабріна й Ванда починали як героїні, але обидві зробили вибір, який зачепив інших: одна з жаги справедливості та любові, інша з болю втрати. Їхні історії кажуть одне: добрі наміри по відношенню до близьких й особисте горе пояснюють вчинки, проте не скасовують відповідальності за них. Тож розуміння мотивів не робить відьму невинною. Вони лише змінюють напрям питання, яке ми їй ставимо: не «чому вона зла?», а «чому вона так вчинила і що з цим робити?». І, можливо, саме в цьому одна з найважливіших змін сучасного образу чаклунки. Ми більше не мусимо ділити її на добру й злу, але й не повинні заплющувати очі на те, що вона робить.
Дана Мельніченко
Фото: Google Pictures і Pinterest
