Прийшов край чеканню — усе це звеселило моє серце бурхливою радістю. Знову нагадали про час прибуття; за вікном уже видніється передмістя. Ще трішки й ось перон вокзалу. Потяг досяг місця призначення без запізнення. Львів — місто, відоме своєю запашною кавою, смачним шоколадом, архітектурою та книжками — зустрів похмурою погодою. Дощило весь день, але це не завадило побачити найвизначніші пам’ятки архітектури.
Головна мета поїздки — відвідати всеукраїнський книжковий фестиваль BestsellerFest, який традиційно проходить у Львові. Але до зáходу ще є певний час, який я хочу присвятити прогулянці старим містом. Вузькі охайні вулички вели мене дедалі глибше у його середньовічне серце. На Площі Ринок майже не було людей. Мене зачаровують непомітні будинки-кам’яниці, ті приховані від туристів дворики, автентичну красу яких можна побачити, лише зазирнувши всередину. Крамниця за крамницею — і кожна немов гіпнотизує відвідувачів, пропонуючи їстівні та крафтові сувеніри. Від яких, ох, як складно відмовитися.
Якщо хтось запитає: «Що найбільше запам’яталося з мандрівки?», — без вагань відповім — Вірменський собор. Повна назва трішки довгенька, тому дозволю собі скорочену версію. Передати емоції того умиротворення через прості слова складно. Це дивовижне почуття: коли, втомлена після тривалої прогулянки, сідаєш на лавку й безжурно роздивляєшся загадкові фрески. Ба більше, сюрреалістичні фрески, які не відповідають канону іконографії. Вони забирають усю твою увагу. Опісля оминаю крамницю при храмі та виходжу на свіже повітря. Попід ногами вогка земля, стародавній брук, на якому крізь час видніються затерті ногами пілігримів написи. Дійсно приголомшливо. Я була сама, як той пілігрим: оглянула багато святинь, храмів та музеїв.
Наступного дня дощ закінчився. Золоте сяйво лилося з неба. Повернемося до мети подорожі — книжковий фестиваль. Програма обіцяла три дні неповторних зустрічей, живих розмов, цікавих новинок та розваг. Цьогоріч у центрі фестивалю бестселери українських письменників і письменниць, з якими можна поспілкуватися та відвідати автограф-сесії. Ти на власні очі бачиш, як книжкова сфера розквітає. Саме тут велику кількість людей об’єднує пристрасть до літератури, ця жага до нових історій. Відведена територія велика, тож для зручності облаштовано окремий павільйон книжкового ярмарку: на його стендах представлено понад п’ятдесят видавництв. Довкола панує гамір: хтось гортає сторінки, хтось голосно обговорює прочитане, а хтось уже тримає омріяну бажанку.
Серед такого різноманіття привертає увагу інсталяція з обгорілих, чорнильно-чорних, на перший погляд, незрозумілих предметів. Напередодні Росія знищила велику кількість українських книжок, завдавши значних втрат видавництвам. Їхні сторінки та непропорційні палітурки мовчки показували відвідувачам знищену працю великої кількості людей.
Після фестивалю вирушаю далі містом. Мені хотілося загубитися серед його вулиць, аби потім випадково знайти затишне місце у кав’ярні. Здається, саме тоді, споглядаючи краєвиди, я вперше відчула настрій, що пасував цій мандрівці. Час біг, мандри добігали кінця.
Джерело фото: власний архів
Ганна Сігаєва, 4 курс
