Соціальні мережі сьогодення не лише припинили бути приватним простором для самовираження, а й перетворилися на штампувальників соціальних ролей, які наполегливо видають себе за маніфест вільної жінки. За даними аналітичних платформ, хештеги #GirlBoss та #TradWife сукупно зібрали мільярди переглядів у соцмережах, пропагандуючи молоді дві радикальні протилежні одне одному патерни поведінки: одна про дисципліну, кар’єрне зростання та робочий день тривалістю дванадцять годин, інша – про хатній затишок, романтизовану субурбію та повну покірність чоловіку. На перший погляд здається, що це ідейний конфлікт між фемінізмом та консерватизмом. Проте якщо прибрати глянцеву естетику стає очевидно: перед нами не просто дві самостійні філософії життя, а різні відповіді системи на економічні та соціальні кризи.
Від культури надпродуктивності до вигорання
Гортаючи стрічку TikTok, я все частіше ловлю себе на думці, що сучасній дівчині просто не залишається права бути звичайною людиною і все частіше її намагаються закинути у готовий шаблон. З одного боку екрана нам транслюють ідеалізований образ Girlboss: бути на ногах вже о пʼятій ранку, пити матчу, бігти на пілатес і одночасно з цим підкорювати бізнес-індустрію. Термін популяризувався після однойменної книги Софії Амарузо (2014 р.), засновниці бренду Nasty Gal та медіаплатформи Girlboss Media. Її робота надихнула багато жінок на руйнування «скляної стелі» і це був пік культури Girlboss, яка сформувалася завдяки фемінізму та жіночій солідарності. Втім, ринкова система оперативно перехопила контроль, і боротьба за права перетворилася на гонку з побудови «успішного успіху». Капіталістичний світ замінив свободу культом продуктивності, де відпочинок викликає почуття провини, а вихід на роботу не покращив ситуацію, а додав до нього неоплачувану «другу зміну».
Естетизація служіння: маніпуляції та реальні ризики
З іншого боку стрічки виринає абсолютний антидот – Tradwife (традиційна дружина). Це естетичні відео в лагідних тонах, де дівчина виконує хатню роботу, наприклад, виховання дітей чи прибирання та відмову від власних амбіцій заради служіння чоловікові. Створений у 2013 році рух почав набирати популярність у 20-роках. Яскравою ідеологинею цього руху стала британська блогерка та авторка книг Алена Кейт Петтітт, яка відкрито закликала відмовитися від карʼєрних перегонів, стверджуючи: «Ми витратили півстоліття, лаючи чоловіків і намагаючись перемогти їх у їхній власній грі, і в процесі ми втратили нашу справжню мету і те, що робить нас особливими – нашу жіночність».
Проте за цими естетичними відео із закликом до повернення до витоків ховається головна маніпулятивна суперечність. Ідеологія «повернення до витоків» вибудувана на двох стовпах: консервативних релігійних догмах з їхньою ідеєю жіночого служіння та покори, а також на романтизованій візуальній міфології США 1950-х років.
Але ж самі інфлюенсерки, які закликають відмовитися від карʼєри, насправді будують успішний та прибутковий бізнес на монетизації такого контенту. При цьому для авдиторії романтизація такого способу життя створює реальну небезпеку: відсутність власного доходу, трудового стажу та абсолютну залежність від іншої людини роблять жінку незахищеною у разі розлучення, домашнього насильства або втрати «голови сімʼї».
Де шукати справжню автономність?
Якщо прибрати глянцеву естетику, то можна побачити, що це не окремі філософії для життя, а дві відповіді на соціальні та економічні потреби. GirlBoss народжується в епоху фінансового підйому, бо ринку праці потрібні нові робочі руки, зростання ВВП (валовий внутрішній продукт). А TradeWife, навпаки, є реакцією на економічний спад, інфляцію та соціальну тривожність. Бо коли світ стає непередбачуваним, то ідея передати всі обовʼязки чоловіку виглядає занадто спокусливо, щоб втекти до ілюзії безпеки. Головна проблема цього медійного протистояння полягає в тому, що жоден із канонів насправді не належить самій людині. Як офісний костюм, так і кухонний фартух є лише «спецодягом», який соціально-економічна система видає залежно від того, кого саме вони зараз потребують найбільше.
Проблематика сучасного медіапростору полягає в тому, що він продає ілюзію вибору там, де є тільки зміна ярликів. Справжня межа між власним вибором та продиктованим каноном проходить там, де деконструкція трендів перетворюється на глибинний аналіз системи. Це не протистояння двох світоглядів, а лише бінарна пастка, де тобі пропонують доєднатися до цих таборів: або у комерційний хостел та вічну гонку за право бути помітним, чи у ретропатріархат з добровільною капітуляцією.
Реальна свобода починається тоді, коли ти перестаєш навмисно одягати на себе «спецодяг», виданий системою під поточний економічний запит, та повертаєш собі право на власну ідентичність без реакції цифрового шуму.
Анастасія Хилько
Фото: Pinterest, автор: sanawurlddd
