На превеликий жаль, донині про регіон Черкащини дуже мало згадок. Про нього рідко пишуть та говорять, та насправді там можна побачити чимало приголомшливих місць. Ми пропонуємо вам відправитися в подорож видатними місцями цього чудесного регіону. Свої мандрівки до кожної локації ми будемо розпочинати із міста Одеси та відвідаємо такі місця, як парк «Софіївка», який є втіленням людського кохання, арт-комплекс «Серце України», який з легкістю може зворушити вас до сліз, Моринський музейний комплекс, який допоможе привідкрити завісу життя видатного поета, Буцький каньйон, який покаже вам багатство української природи, Леськівський палац, який є відображенням заздрощів, музей Трипільської культури – місце, де пробуджується історія давньої цивілізації. Ця подорож обіцяє бути насиченою та інформативною.
Національний дендрологічний парк «Софіївка»
Першим на нашому шляху відкривається Софіївський парк, розташований у місті Умань. Історія цього парку тягнеться ще з далекого 1796 року, адже його заснування є романтичним жестом магната Станіслава Щенсного Потоцького до коханої дружини Софії Вітт-Потоцької.
В парку одразу з’являється відчуття, що ви здійснили подорож у часі і потрапили в ті роки, коли він був створений. На вході вас зустрінуть господарі парку: засновник та його дружина, відтворені в бронзі. Пройшовши повз них, ви помітите, що «Софіївка» має грандіозні масштаби. Її природа зачаровує, особливо коли ви потрапляєте сюди на початку осені або ж наприкінці весни. Саме в ці періоди парк відчувається по-особливому казковим.
Через парк протікає річка Кам’янка, на початку якої побудований павільйон «Флора», який у минулому слугував вокальним залом для господарів парку. З нього вам відкриється вид на фонтан «Змія», окутаний стародавніми легендами. Трохь далі у вас з’явиться можливість потрапити в найзагадковішу частину «Софіївки» – підземний тунель, через який можна здійснити подорож на човні. Окрім павільйону «Флора», в парку знаходиться «Рожевий павільйон». Його збудували в самий розквіт парку. Це найромантичніше місце, яке тільки можна собі уявити. Знаходиться воно на острові, присвяченому коханню, де за легендою, пари, які відвідують це місце, можуть зберегти своє кохання назавжди.
Парк також містить багато цікавих місць, огляд яких займає не одну годину. Парк справить на вас незабутнє враження, і сюди захочеться повернутися ще не один раз.
Рік заснування – 1796 р.
Дорога Одеса-Умань – 273 км
Вхідний квиток – 200 грн
Пора року – травень, вересень
Арт-комплекс «Серце України»
Щоб потрапити до серця України, вам доведеться проїхати немаленьку відстань, але, повірте, вона того вартує. Арт-комплекс знаходиться на околиці села Мар’янівка. Саме це місце було обране не просто так для створення арт-комплексу, до нього там стояв лише пам’ятний знак про те, що це місце є центром України.
Створений він був до 30-річчя Незалежности України. Сам комплекс складається з 25 пар сталевих крил, які символізують 24 області України та Автономну Республіку Крим. На кожному крилі зображений орнамент, який притаманний області, до якої це крило відноситься, а всередині під склом знаходиться серце. Коли ви підійдете до нього, то почуєте звук його биття. Якщо дивитися на комплекс зверху, то він буде нагадувати компас. Поряд із комплексом розташований флагшток завдовжки 52 метри, на якому майоріє Державний прапор України. На момент відкриття це був найбільший прапор у Черкаській області. Також там ще досі знаходиться початковий пам’ятний знак про географічний центр України. Хочу наголосити на тому, що крила для створення композиції були виготовлені в Маріуполі, зокрема на підприємстві «Азовсталь». В наші часи цей факт робить арт-комплекс ще більш зворушливим та важливим.
Звук, який ви чуєте, коли знаходишся біля серця, викликає відчуття та емоції, які неможливо передати словами, особливо зараз, коли Україна потерпає від ворожих атак і люди втрачають останню надію. Саме це місце стає для них джерелом енергії та сили. Воно дає розуміння того, що поки б’ється серце, наша країна ще живе. Вона стоїть та бореться з негараздами й перешкодами, які відбуваються з нею сьогодні. Тому цю локацію дійсно варто відвідати кожному хоча б для того, щоб відчути ці емоції.
Окремо зауважу про те, що комплекс створювався з урахуванням безбарєрності та інклюзивності.
Отож, побувавши в арт-комплексі «Серце України», ви отримаєте такі відчуття та емоції, які залишаться з вами назавжди після повернення додому.
Рік заснування – 2021 р.
Дорога Одеса-с. Мар’янівка – км
Вхідний квиток – безкоштовно
Пора року – весна, літо
Моринський музейний комплекс
Моринський музейний комплекс, розташований в селі Моринці. Ця локація є особливо привабливою для тих, хто цікавиться українською літературою, тому що саме тут народився Тарас Григорович Шевченко. Моринський музейний комплекс є частиною Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка». Заповідник створено 25 березня 1992 року, але сам Моринський музей працював ще з 1939 року як літературно-меморіальний музей.
На території комплексу знаходяться дві хатини: одна з них – хата його діда Якима Бойка, в якій показаний типовий сільський побут, притаманний тому часу, а інша, що розташована поруч – так звана хата-копія, яка була створена на приблизному місці розташування будинку сім’ї Шевченків.
Творці комплексу намагалися максимально зберегти вигляд та атмосферу домівок того часу. Це були невеликі дерев’яні хати з низькими стелями, маленькими вікнами, пічкою та солом’яним або очеретяним дахом. Також на території розташовані інші будівлі, які використовувалися в сільському побуті, такі як: клуня – споруда в якій люди зберігали зерно, сіно та інше; комора, яка в цьому комплексі є дійсно автентичною, тому що її перенесли з сусіднього села, кузня, оскільки праця коваля в селі була надзвичайно важливою. Варто підкреслити, що творці комплексу чудово передали не лише життя Шевченка, а і життя в цілому сільського населення того часу, їхні звички та побут.
На території музею вас зустріне постамент матері Тараса Григоровича – Катерини Бойко, яка держить маленького поета на руках. В музеї демонструється не тільки життя Тараса, а й всієї його родини. Також на території комплексу знаходиться капличка святого Тарасія, оскільки релігія в сільському житті була невід’ємною частиною.
Відвідування подібних місць зцілює наш патріотичний дух, сповнює гордістю за Україну та українців, допомагає зрозуміти хто ми та для чого існуємо.
Рік заснування – 1992 р.
Дорога Одеса-с. Моринці – 366 км
Вхідний квиток – 100 грн
Пора року – весна, літо
Буцький каньйон
Буцький каньйон – найживописніше місце нашого регіону. Цю локацію можна спокійно вибирати, якщо вам захотілось влаштувати спокійні вихідні. Найкраща пора для поїздки сюди – літо. Саме літом у вас буде можливість позасмагати та зняти напругу в прохолодній воді у Гірському Тікичі, але потрібно розуміти, що береги річки не мають облаштованих пляжів, тому слід бути обережним.
У Буцькому каньйоні поєднуються річка Гірський Тікич, водоспад Вир, гранітні скелі, водяний млин та Буцька ГЕС. Скелі каньйону, крім краси, несуть у собі історію. Граніти, які можна в них побачити, належать до дуже старих порід. За оцінками експертів, їм майже 3 млрд років, до того ж каньйон розташований в межах Українського кристалічного щита, тому в Буках можна побачити давні кристалічні породи, які зазвичай приховані під товщею молодших порід.
Річка Гірський Тікич протікає скелясту долину, яка стала причиною формування Буцького каньйону. Біля його входу розташований водоспад Вир, краса та велич якого змушують завмирати подих. Біля Виру збереглися залишки водяного млина, збудованого, ймовірно, в 1838 році, що в наш час є великою рідкістю. Дуже шкода, що млин не зберігся та не працює, тому що побачити такий комплекс в гарному стані – велика удача. Тим не менш, цей млин показує нам, як люди застосовували природу для своїх потреб, як вони жили та працювали.
Поряд з річкою розташовані залишки зруйнованої часом Буцької ГЕС, яка була першою ГЕС на сучасних територіях Черкаського регіону.
На території каньйону є місце, закрите від людських очей, до якого не можна доїхати автомобілем, а лише дійти пішки, спустившись схилистою лісовою стежкою, яка йде до річки. Так ви потрапите до найпейзажнішого місця Буцького каньйону, яке називають «Серцем каньона». Взагалі для центральної України не притаманний скелястий ландшафт, тому це місце, ніби як маленька гірська частинка, яку звідкись перенесли до лісостепової Черкащини.
Це місце також буде цікавим для людей, які полюбляють активний відпочинок. Тут можна спробувати себе в скелелазінні по гранітних скелях, де облаштовані маршрути різної складності. Коли рівень води дозволяє, можна проплисти річкою на сапах або байдарках, чи просто здійснити прогулянку на човні.
Незалежно від того, чи ви відпочинете, засмагаючи на березі, чи трішки втомитеся, долаючи гори та річку, це назавжди залишить незабутні враження від природи Черкащини.
Рік заснування – 1975 р. (протерозойські граніти – 2 млн.років)
Дорога – Одеса-с. Буки – 316 км
Вхідний квиток – безкоштовно
Пора року – літо
Леськівський палац
Щоб відкрити для себе Леськівський палац, вам потрібно поїхати в село Леськівське. Палац був побудований у другій половині ХІХ століття. Його архітектурний образ створений за мотивами середньовічних замків. Господарями цього палацу була родина Даховських, тому в деяких джерелах палац називають садибою Даховських. Першим його власником був Олександр Даховський. Саме він придбав маєток, однак теперішнього вигляду палац набув не завдяки йому, а завдяки його синові та онукові.
Місцеві жителі розповідають, що облаштовуючи садибу та присадибну ділянку, господарі керувалися успіхами та заздрощами родині Потоцьких з Умані. Повірити в це важко, тому що сім’я Даховських була запеклою англоманкою та використовувала інші стилі й дизайни. Саме тому ці два величні об’єкти суттєво відрізняються. На території своєї садиби господарі намагались побудувати маленьку “Англію”, тому замість звичайної корчми в селі вони поставили чайну, побудували іподром для англійських рисаків та заклали парк в англійському стилі, облаштувавши в центрі ставка острів Любові.
Палац свого часу пережив Жовтневу революцію та Другу світову війну, після якої тодішня влада зробила з маєтку санаторій. Однак протримався він недовго і з часом почав занепадати. Від неймовірної краси замку, який зачаровував своєю величчю, залишились тріщини на стінах та протікаючий дах, а від скульптур які прикрашали паркові доріжки, залишились лише постаменти. Зараз споглядати палац можна лише здалеку, якщо завчасно не отримати дозвіл на відвідування. В теперішній час здобути його важко через військовий стан, тому що він перебуває під суворою охороною. Попри все, він і на відстані дасть вам відчуття перебування у магічному місці, бо виглядає палац, як казкова середньовічна споруда, яка постає невідомо звідки серед природи Черкащини. Якщо все ж таки у вас вийде отримати дозвіл, окрім самого замку, ви побачите історичну територію пов’язану з конезаводом Даховських, старовинний парк з озером та ставком, посеред яких розташований, так званий, острів кохання і хвойний ліс, який оточує замок, створюючи враження неприступності.
Не зважаючи на його стан зараз, серця місцевих гріє надія, що зі статусом історико-культурного заповідника, до палаца повернеться його первісний вигляд.
Після повернення додому емоції від споглядання замку залишаться ще на дуже довгий час. Вони будуть повертати вас до таємничості Черкаської архітектури.
Рік створення – ХІХ ст н. е.
Дорога – Одеса-с. Леськівське – 326 км
Вхідний квиток – дозвіл
Пора року – весна
Музей Трипільської культури
Для того щоб поринути в історію стародавньої цивілізації, яка перебувала на території Черкащини, вам доведеться переміститися до Державного історико-культурного заповідника «Трипільської культури», що знаходиться в селі Легедзине.
Все почалося з того, що місцеві жителі задовго до створення заповідника знаходили тут уламки кераміки та інші давні предмети. Завдяки проведеній аерофотозйомці приблизно в середині ХХ століття було виявлено масштабне поселення. Через це було розпочато археологічні дослідження, у результаті яких вже у 2002 році було створено заповідник, з метою збереження та дослідження археологічних пам’яток трипільської культури. Його особливість полягає в тому, що це не просто музей, а цілий археологічний простір. В нього входять не лише пам’ятки про побут цивілізації, а й цілих 11 трипільських поселень.
У самому селі розташований музей заповідника. В ньому знаходяться знаряддя праці, посуд, глиняні статуетки, прикраси, елементи побуту, матеріали археологічних розкопок та кераміка, яка є особливо цікавим елементом їхньої культури. Бо орнамент, який її прикрашає є однією із найвпізнаваніших рис культури. Поруч із музеєм можна побачити реконструкцію житла, де отримаєте уявлення про те, як жили люди понад шість тисяч років тому. Відвідуючи музей, не думайте, що ви побачите лише маленькі фрагменти їхнього побуту.
Село Легедзине було обране для побудови заповідника не просто так. У ньому безпосередньо проводились й проводяться археологічні дослідження. Тому територія заповідника не тільки зберігає в собі знайдені артефакти, а й бере участь в науковій роботі. Також раніше в заповіднику проводили «Трипільські толоки», які мали за мету долучити людей до реконструкції давніх споруд та якнайближче познайомити їх з трипільською культурою. Важливо розуміти, що музей в селі Легедзине, це лише маленька частина заповідника. Щоб отримати більше інформації про наше коріння і походження, ви можете відвідати інші частини заповідника.
Занурення в місце, де зароджувалась культура давньої цивілізації, яка мала великий вплив на те, якими ми є зараз, дасть вам поштовх для відкриття нових місць, історичних пам’яток та нових подорожей.
Рік створення – 2002 р. (Трипільська культура – 6-4 тис. до н.е.)
Дорога – Одеса-с. Легедзине – 288 км
Вхідний квиток – 100 грн
Пора року – весна, літо, осінь
Отож, ці кілька подорожей лише розпочнуть ваше знайомство з Черкаським краєм, оскільки вони охоплюють лише невелику частину цікавих, видатних та історичних місць цього регіону. Тому заохочуюємо вас не зупинятись, а продовжувати мандрувати, вивчати та споглядати не тільки Черкащину, а й інші частини нашої країни.
Софія Діденко
Фото : Автори Adelina Bilan, Serge Krinitsia, Anna Naumovych, graiyiu_, Олена та Євгеній Пузаткіни
