Джерело фото: архів героя
Ми не завжди помічаємо межі, які самі ж проводимо. Між тими, кого захищаємо, і тими, чиї страждання ігноруємо; між тим, що вважаємо жорстокістю, і тим, що сприймаємо як норму. Веганство змушує подивитися на ці межі уважніше – і поставити під сумнів звичний порядок речей. Веган-активіст Єв Шема розповість свою історію та пояснить, як маркетинг і культура впливають на наше ставлення до тварин. Чому веганство – це більше, ніж рослинне харчування, і які міфи досі оточують його? Про це та багато іншого — у матеріалі!
Джерело фото: архів героя
Почну з того, що хочу одразу розмежувати веганство і вегетаріанство – це зовсім різні речі, вони не зіставні. Вегетаріанство – це дієта, яка просто виключає м’ясні продукти, а веганство – це рух за справедливість щодо тварин. Тобто якщо я проти експлуатації тварин у будь-якій формі, я веган. Це не про харчування, не про виключно косметику, не про якісь різні практики. Це про те, щоб загалом не вбачати у тваринах ресурс.
Момент, коли все змінилося
Усе почалося з усвідомлення того, що тварини – це хтось, а не щось. Ми не можемо просто ними користуватися. Пам’ятаю, як я сидів у бабусі в селі. Вона там наготувала все, як завжди: там щось – картопелька, сарделька, салатик. Я зростав у сім’ї м’ясників і завжди бачив, як це відбувається, але усвідомлення прийшло тільки тоді. Я сиджу, сардельку так на виделці тримаю і розумію, що вона колись бігала, а я став причиною її смерті. І після того місяць був вегетаріанцем. На той момент ще не знав, що не можна просто виключати якісь продукти з раціону, їх треба чимось замінити. І я просто прибрав м’ясо – і все. Баба в шоці, мама в шоці. Батько каже, що помру через тиждень. І в якийсь момент я здався. Було застілля, і мама спеціально приготувала мій улюблений салат. Тоді ще просто не усвідомив, наскільки це жахливо. Так стався перший клац у моїй голові, що щось я роблю неправильно. З часом сестра мені допомогла налаштувати правильний раціон. Я переконався, що це дійсно може бути смачно. І тоді вже повністю перейшов на рослинне харчування. З часом я зрозумів, що таке веганство і чим воно відрізняється від вегетаріанства. Найскладніше було відмовитися саме від яєць та молочної продукції, тому що я дуже любив різні солодощі та випічку. На той момент я не знав, що є смачні, суперкласні рослинні альтернативи, які не обов’язково мають містити продукти експлуатації тварин. Тоді я сприймав це так само, як і відмову від м’яса. Коли проходив у супермаркетах повз такі відділи, мені ставало сумно від думки, що я від цього відмовляюся. Але що мене втримувало на плаву й повертало до реальності, то це спогади з фільму «Земляни». Я подивився тридцять хвилин і вимкнув, тому що просто розревівся. Тоді зрозумів, що більше ніколи не хочу бути причиною того, що відбувається з тваринами. І кожного разу, коли я хотів знову з’їсти ось це щось, згадував ці кадри.
Чому ми не хочемо бачити правду
Якщо говорити про експлуатацію тварин загалом, то проблема значно ширша, ніж може здаватися. Вона не тільки в м’ясній індустрії, не тільки в молочній, не тільки в тестуванні косметики. Проблема загалом у світогляді – ми сприймаємо тварин як ресурс. Нам настільки промили мізки, що, коли ми бачимо рештки тварини десь на поличках супермаркету, ми не пов’язуємо в голові, що ось це – частини тіла іншої істоти. Ми думаємо: це продукт, це ресурс, це наша їжа. І ось це для мене є найстрашнішим. Ми ніби в «Матриці»: від’єднані від реальності й не бачимо того, що відбувається насправді. І найжахливіше, що більшість людей і не хоче бачити цієї правди. Виникає бажання агресивно відреагувати: «Ну подивіться, що відбувається з тваринами! Невже ви хочете бути причиною цього? Що ж ви робите? Подивіться на них! Як би ви почувалися, якби були на їхньому місці?». І я себе заспокоюю щоразу: згадую, що теж колись був на їхньому місці, теж казав, що навряд чи колись зможу змінитися, що занадто люблю це все, що мені занадто зручно. Потім усе-таки щось змінилося у моєму житті: я наважився і почав розбиратися. І якби в той момент на мене хтось так наїхав, почав дорікати, я б закрився в собі – і все, далі робив би це чисто на зло. Така вже людська психологія: ми замикаємося в собі, відштовхуємо тих, хто на нас тисне, попри те, що в цій ситуації саме ми завдаємо шкоди, адже експлуатуємо тварин. Я можу сприймати людину, яка показує мені правду, як таку, що на мене нападає. І от я намагаюся зараз себе заспокоювати, щоб не говорити з людьми в такому агресивному тоні. І є дуже класний підхід – говорити запитаннями. Це метод Сократа. Наприклад: «Чи вважаєш ти правильним, що тварини є нашим ресурсом?» І людина сама думає, відповідає і дає собі відповідь, що вона не хоче дійсно бути частиною цього.
Як індустрія формує наше ставлення до тварин
На нас дуже сильно впливає маркетинг. Компанії використовують цих «щасливих» корівок і свинок для реклами. Знову ж таки, це така промивка мізків: я купую цей продукт, бачу цю щасливу корівку й думаю, що роблю щось хороше, не знаючи того, що відбувається з нею насправді. Але навіть якби ця корівка дійсно була щасливою, навіть якби її тримали в гарних умовах, гарні умови рабства не виправдовують саме рабство. Проблема не в тому, щаслива корівка чи ні, а в тому, що вона є жертвою експлуатації. Маркетинг – це дуже страшна штука, але це не означає, що він загалом поганий. Це залежить від того, кому в руки потрапить сила влади. Якщо влада потрапляє до хорошої людини, вона спрямовує її на добрі справи, а якщо до поганої, то на погані. Я б не звинувачував сам маркетинг, адже це потужний інструмент впливу, який можна використовувати на благо.
Я знаю, що великі корпорації м’ясної індустрії фінансують дослідження та впливають на те, як суспільство сприймає веганство. Це величезна індустрія у світі – трильйони доларів обігу за рік. І люди, які керують цими грошовими потоками, готові на будь-що, аби примножувати заробітки та збільшувати власні доходи. Корпорації купують блогерів, які певний час харчуються рослинною їжею, а потім заявляють: «Ну, я більше не веган», хоча насправді вони ніколи ними й не були. Адже в суспільстві прийнято вважати, що якщо ти не їси молочних продуктів, яєць і ще чогось, то ти веган. Але це називається рослинним харчуванням, і це лише маленька частинка веганства. Веганство – це передусім про сприйняття тварин як особистостей, а не як ресурс. І тому теоретично не може існувати колишніх веганів, бо це як сказати: «Я колись був проти рабства, а тепер я за рабство». Але такі випадки дійсно є. Якщо пошукати, можна знайти людей, які керують цими процесами й платять іншим, щоб ті впливали на маси та формували думку, що веганство – це вже минулий вік, а поважати тварин – це нібито не наш базовий мінімум.
Екологія як аргумент
Раніше я заохочував людей, казав: «Якщо ви станете веганами, це буде краще і для тварин, і для вас, для планети». Але в той момент, коли ми говоримо про веганство як про екологічну перевагу, ми знецінюємо самих тварин, що суперечить нашим принципам. Тобто ми розглядаємо тварин як ресурс, який можна вимірювати з погляду екологічності. Тому з часом я зрозумів, що це не зовсім правильний підхід і що краще це розмежовувати. Рослинне харчування дійсно має дуже позитивний вплив на природу. Але не веганство. Наш принцип проти експлуатації тварин сам по собі не впливає на екологію. Впливає саме рослинне харчування. І я колись готував презентацію для одних студентів. Розповідав про те, що вся індустрія тваринництва на планеті посідає друге місце за впливом на екологію. Тобто перше місце – видобування корисних копалин, друге – тваринництво, а третє – уся машинна індустрія разом узята. Нам зараз дуже багато хто кричить, що штучний інтелект дуже негативно впливає на планету. Але він і близько не стоїть порівняно зі шкодою від всеїдного харчування. Тому так, рослинне харчування – це must-have для людини, яка переживає за екологію.
Веганство крізь призму культури
Перше, що хочеться сказати, – культура і традиції ніколи не є виправданням жахливих вчинків. Якщо культурно прийнято щось робити – полювати чи вбивати, – це не означає, що так чинити правильно. Раніше, наприклад, спалювали жінок на багатті, якщо їх вважали відьмами. Це була традиція, але, озираючись назад, ми думаємо: «Трясця, що за дебілізм?» Тобто традиція ніколи не буде виправданням поганих вчинків. І зараз хочеться розвивати цю думку, щоб із часом люди починали усвідомлювати, що відбувається з тваринами, а традиції, відповідно, теж поступово змінювалися. І завдяки тому, що вже існує купа рослинних альтернатив у будь-якій формі, можна навіть знайти рослинне сало, спробувати згущене молоко. Я бачу, що більшість продуктів, які можна собі уявити, уже мають рослинні аналоги. Тому адаптувати їх до культури немає жодних проблем.
Більшість фільмів про веганство – документальні, адже їхнє завдання – показати, що відбувається насправді. А серед розважального кіно можна згадати «Скотта Пілігрима проти світу». У ньому головний герой дотримувався рослинного харчування й завдяки цьому мав суперсили. Це теж певною мірою позиціювання рослинного харчування без згадок про жертв і звірства, але, своєю чергою, також популяризація. Такі фільми є, можна знаходити й інші подібні творчі роботи, але їх дуже мало, тому що люди доволі агресивно реагують на слово «веган». У людей воно асоціюється, по-перше, із рослинним харчуванням, а по-друге – з тим, що вегани нав’язують невеганам рослинне харчування. Але насправді ми нав’язуюємо не рослинне харчування, а повагу до тварин. Тобто ти захищаєш тварин, а у відповідь чуєш щось на кшталт: «Чого ти їх захищаєш? Не треба їх захищати. Ти нав’язуєш мені думку, що я погано поводжуся з тваринами». Тому в культурних проєктах веганство, мабуть, і просідає, бо автори не хочуть отримувати цю хвилю хейту. І навіть веган-активісти часто зараз уникають слова «веган» у своїх меседжах. Вони просто концентрують увагу не на слові, а на тому, що відбувається з тваринами. І я навіть по собі помічав: коли говорю з людьми й вживаю це слово, у них виникає захисна реакція: «Ну, це ж про харчування, це важко». Тому веганство можна доволі рідко зустріти в якихось творчих штуках. Але я дуже часто знаходжу паралелі між тим, що показують у фільмах, і тим, що відбувається з тваринами. Наприклад, я дивився «Термінатора». Там показували сцену, де людей поневолили. І один із персонажів буквально каже: «До нас ставляться як до скоту». Капець! Я думаю: «Ти що? Що за лицемірство? Якщо ти так ставишся до інших живих істот, будь готовий, що й до тебе так само ставитимуться у відповідь». Мені дуже подобається знаходити такі паралелі.
Знаю, що в Україні двічі на рік проходить івент від «Кожної Тварини» під назвою «Веган Вікенд». Він буде в листопаді у Львові. Дуже рекомендую. Це дуже класний фестиваль. Я обожнюю його за те, що, коли приходиш туди, відчуваєш атмосферу, у якій навколо тебе – однодумці. Тому що саме цього бракує в невеганському світі. І дуже приємно усвідомлювати, що навколо тебе переважна більшість людей теж хоче світлого майбутнього для тварин.
Правда vs Міф
«Вегани їдять тільки траву»
Міф. І перше, що хочеться сказати, – це знову акцент на харчуванні. Вегани їдять. Але насправді вегани можуть харчуватися чим завгодно, але не ким завгодно, щоб це не мало наслідком використання тварин. Рослинне харчування може бути повноцінним, збалансованим, корисним і поживним. Це доведено однією з найбільших американських організацій у сфері дієтології: людина може залишатися здоровою, дотримуючись такого раціону від народження й до смерті, на всіх етапах життя. Ідеться не просто про рослинне харчування, а про збалансований раціон, який містить безліч різноманітних продуктів: бобові, крупи та багато інших рослинних продуктів. Цей список можна зробити величезним і щоразу показувати його людям, коли вони висловлюють подібні твердження.
«Веганам не вистачає білка»
Дуже поширений міф. Люди бояться білка й думають, що він є тільки в м’ясі, молоці чи ще десь. Але буквально нещодавні дослідження показали, що найкращий білок за засвоюваністю організмом людини – це тофу. Тофу – найкращий білок у світі. Найбагатший веган Браян Джонсон ставить на собі експеримент, прагнучи прожити максимально довге життя. І він на рослинному харчуванні, тому що воно є абсолютно здоровим та збалансованим, і краще підходить для нашого організму, ніж вживання плоті тварин чи їх виділення.
«Рослинам теж боляче»
Це, мабуть, найбільш ганебна відмазка для людей, які хочуть продовжувати робити те, що робили раніше. Якщо задуматися, чому живі істоти відчувають біль? Для того, щоб мати можливість захистити себе від нього. Я вдарився, зрозумів, що це щось неприємне, обпікся – і одразу забрав руку. Це така допоміжна властивість, яка дає нам змогу виживати й тікати від небезпеки. У рослин немає такої фізичної можливості. Вони статичні: де виросли, там і ростуть. Тому їм не потрібні рецептори болю, які допомагали б тікати від агресора. Це було б безглуздо з погляду еволюції. Якщо ми почитаємо наукові дослідження, то дізнаємося, що в рослин немає нервових закінчень. Вони не відчувають болю та не мають центральної нервової системи й свідомості – принаймні, наскільки нам відомо. А все це є у тварин. Крім того, якщо ми використовуємо аргумент, що рослини відчувають біль, то забиваємо болт на той факт, що більшість рослин, які людство вирощує, ми згодовуємо тваринам, яких потім убиваємо й використовуємо.
«Тварина хоче, щоб її з’їли»
Тваринка відчуває біль, вона може кричати й плакати – буквально, можна побачити відео в інтернеті. І єдине, що дійсно «хоче», щоб його з’їли, – це фрукти, тому що у них містяться кісточки, які здебільшого не вживають. Ми з’їдаємо плід, викидаємо кісточку, вона проростає, виростає нове дерево. Так влаштована ця екосистема. Тварина, коли ти намагаєшся її з’їсти та використати, кричить, плаче, усіма знаками намагається дати знати: «Відчепись від мене, я просто хочу жити».
«Бути веганом дорого»
Міф. Офіційно його зруйнувала моя дівчина. На їжу вона витрачає дві з половиною тисячі гривень на місяць чи, здається, навіть менше. Вона не харчується в кафе, але це не значить, що всі вегани туди не ходять. Ви можете харчуватися чим завгодно. Можна замовляти в інтернеті крупи, бобові, різні рослини, і готувати всяку смакоту вдома. За статистикою люди у стані бідності зменшують кількість продуктів експлуатації тварин у своєму раціоні. Це говорить про те, що коли у людини немає грошей, вона прибирає продукти тваринного походження і їсть рослини, тому що це дешевше.
Джерело фото: архів героя
Як зробити перший крок
Варто поставити собі запитання: «Чи хочу я бути причиною рабства тварин?» І коли ми чесно собі відповідаємо, то усвідомлюємо наслідки нашої діяльності та буденних покупок. Це усвідомлення дає нам поштовх до змін. Тому що, якщо це робити з погляду здоров’я, екології й так далі, ну, разочок з’їм – нічого страшного не буде. Але коли ми говоримо про тварин, якщо я разочок з’їм, щось буде. Якщо я разочок там куплю якийсь клей, який містить у собі перемелені кістки тварини, щось буде. Це спонсорування індустрії експлуатації тварин. У когось перехід займе день, у когось тиждень, у когось місяць. І тут теж хочеться поставити психологічне запитання: «Якби ви були на місці тварини, як швидко ви б хотіли, щоб ваш агресор змінився?» Зараз? Через тиждень? Чи через місяць?
Анастасія Савченко, 3 курс
