Автор: kataverbeckaa

Візуальний радикал і володар «Оскара» Альберто М’єльго нарешті йде на повний метр. І це може бути щось абсолютно нове для індустрії анімації. На своєму сайті художник повідомив про це між розповідями про власні проекти та нагороди, ніби йдеться про щось абсолютно повсякденне. Назва майбутнього фільму ще навіть не оголошена, тож виникає питання: а чому, власне, довкола цього варто здіймати галас? Це — екскурс в історію найнезвичнішого, ексцентричного, несприйнятого більшістю художника-аніматора нашого часу.

Уявіть, усе те, що ми вважаємо частиною нашого характеру, насправді прийшло до нас від батьків. А якщо людина все життя намагається довести, що вона не така, як її родина, чи справді їй вдасться від цього втекти? Саме такі питання залишає після себе «На схід від Едему» Джона Стейнбека — роман, який через понад сімдесят років після першої публікації знову опинився в центрі уваги. Цього разу не лише через сам сюжет, а й через семисерійну екранізацію від Netflix, яка запланована на 1 жовтня.

Новий навчальний рік вже розпочався, а разом з ним актуалізувалися старі проблеми. За даними Департаменту освіти та науки Одеської міської ради, за останні п’ять років кількість школярів в Одесі скоротилася майже на 20%, а цьогоріч місто втратило шість ліцеїв. Водночас менша кількість учнів не означає меншу проблему з кадрами — окремих фахівців одеським школам дедалі складніше знайти. Як же нові умови впливають на роботу освітян — спробуємо розібратися.

Щоразу, коли ми відкриваємо Instagram, бачимо сотні чужих життів: хтось подорожує, хтось має ідеальну фігуру, хтось купує дорогі речі, а хтось постійно показує свої успіхи. Ми просто гортаємо стрічку, але іноді навіть не помічаємо, як починаємо порівнювати себе з іншими. «Чому я маю не такий вигляд?», «Чому в мене не таке цікаве життя?», «Чому в мене менше підписників?» — такі думки можуть виникати навіть у людей, які загалом задоволені собою.

За зачиненими воротами біля ТРЦ «Blockbuster Mall» лунають перші акорди саундчеку. Заклопотано бігають люди з бейджами. Нарешті мені дають кольоровий браслет із позначкою «staff». Швидкий інструктаж — і ось я вже крокую за куліси Atlas Festival. Моя давня мрія здійснюється. Попереду — три дні за лаштунками найочікуванішої події літа.

З початком повномасштабного вторгнення українці все більше намагаються перейти на повністю український контент. Наскільки добре креаторам вдається закрити нішу, втримати глядача та навчити його? Що каже статистика, а про що спілкуються в кулуарах Threads?