Категорія: lotus

Гуркіт бортів, шалений крик трибун та запах свіжого льоду — саме так зустрів Палац Спорту. Я забігла на льодову арену майже секунда в секунду і не знала, чого очікувати від цієї гри. Початок видався неочікуваним — перша хвилина й одразу шайба у ворота ХК «Одещина», яку забив Архип Небоян, скориставшись помилкою у захисті та відкривши рахунок. Це викликало хвилю радості фанатів ХК «Кременчук» і змусило одеситів напружитися. Як минув цей емоційний матч та як одесити перевели гру в овертайм і вирвали перемогу у серії булітів — у цьому репортажі з місця подій.

Для більшості одеситів громадський транспорт — це не просто спосіб дістатися з одного району міста в інший. Це щоденна частина життя, яка починається з очікування автобуса на зупинці, продовжується спробами зайняти місце у переповненому салоні, а іноді закінчується суперечкою з водієм. Хто має відповідати за якість транспортних послуг, без яких тисячі одеситів не можуть уявити свого повсякденного життя?

За останні десятиліття ставлення до весілля та вінчання помітно змінилось. Колись без сватання, благословення батьків і вінчання уявити весілля було майже неможливо. Це було не просто особистою справою для наречених, а важливою подією для всієї сім’ї та громади. Нині дедалі більше пар самі вирішують, яким буде їхній шлюб — із традиційним святкуванням, із цивільною реєстрацією чи церковним вінчанням. Сьогодні весілля залежить від вибору пари. Тож як змінилося ставлення до шлюбу та вінчання?

Олешки на Херсонщині ще нещодавно асоціювалися у кожного з унікальними пісками — другою найбільшою напівпустелею Європи, туристичною окрасою півдня. Сьогодні окупована з першого дня повномасштабного вторгнення громада опинилася на межі гуманітарної катастрофи, про яку світ не має права мовчати. Там за людьми полюють російські дрони, на вулицях чекають міни, а їжі з кожним днем стає все менше.

Сьогодні його обличчя впізнають мільйони завдяки формату «Career Ladder», а статус найкращого TikTok кріейтора 2025 року лише закріпив за ним позицію одного з найпомітніших блогерів на глобальній арені. У кадрі поруч із ним з’являються світові лідери, президенти та топові інфлюенсери. Проте за лаштунками вірусних роликів стоїть юридичний факультет, корпоративний консалтинг, сотні провальних спроб і роки роботи над собою. Ми поспілкувалися з українським блогером і контент-мейкером Максимом Клименком про Україну, про те, як снайпери супроводжують «зустрічі на каву», та у чому головний секрет успіху.

— Може, не будеш їхати? Залишайся з нами, вдома, — каже рідна людина і дивиться на мене приреченим поглядом, стискаючи руку сильніше.

— Обережніше з такими словами, ти ж знаєш, я не хочу їхати, — це мало звучати як жарт, але правда така: я не знаю, коли ми побачимось наступного разу і насправді перебираю в голові можливі виправдання, щоб залишитися.
От і все. Грюкнули двері автомобіля, рюкзак важкою ношею повис на плечах, вечірній вітер вдарив у ніс запахом дизеля, на звук зеленого світла зацокотіли колесики валіз. Біля вокзалу шумно і тривожно.

Мобілізація під час повномасштабної війни — необхідність, від якої залежить обороноздатність України. Проте повідомлення про силове затримання військовозобов’язаних, конфлікти за участю представників ТЦК та скарги на можливі порушення прав людини ставлять перед суспільством складне запитання: чи може виконання громадянського обов’язку виправдовувати будь-які методи? І де проходить межа між законною вимогою держави та свавільним втручанням у життя людини?

У сучасній культурі особливе місце посідають явища, які поступово виходять за межі свого звичного значення та перетворюються на певний спосіб життя. Саме таким проявом стала

Сьогoдні усе частіше лунає занепокоєння, що кoроткі відео руйнують нашу здатність тривало концентруватися. Наприклад, ви сідаєте за конспекти чи підготoвку дo семінару, але вирішуєте «лише на п’ять хвилин» відкрити TikTok або Instagram Reels. Минає пів години, гoдина… Ви гортаєте сотні 15-секундних роликів: кулінарний лайфхак, смішне відеo з котом, уривок із подкасту, мем про сесію. Коли ви нарешті закриваєте застосунoк і повертаєтеся до підручника, перша ж стoрінка тексту здається нестерпно нудною та складною для сприйняття. Але чи справді це катастрoфа для нашого мозку, чи ми просто спостерігаємo нову евoлюційну фазу сприйняття інфoрмації?

Є місця, до яких ми повертаємося не тому, що сумуємо за ними. Іноді повернення потрібне для того, щоб перевірити, чи справді минуле досі там живе. Чи залишилося воно таким, яким ми його пам’ятаємо. Можливо, час не стирає того, що з нами сталося, але вчить дивитися на пережите вже не зсередини, а здалеку. Так, ніби між тобою і тим, що колись здавалося цілим світом, нарешті з’явилася відстань.